В ногу з часом

Мнемотехніка для дошкільнят: основні принципи

Автор ·

Регулярне застосування даної техніки допоможе дитині збагатити свій словниковий запас, навчить вибудовувати грамотні, логічні ланцюжки. Ця техніка дуже корисна і при підготовці дітей до школи, адже йдучи в перший клас, дитина вступає в новий колектив, в якому грамотна і зрозуміла мова допоможе знайти нових друзів і комфортно почувати себе в будь-якій обстановці і ситуації.                           

Елементи креативного навчання у роботі з молодшими школярами

Історія і навіть повсякденний досвід дає нам безліч прикладів того, що кожна людина мислить по-своєму. Завжди  знаходяться люди, що мислять інакше, ніж інші, уміють глянути на дійсність під іншим кутом зору. Нестандартність мислення лежить в основі майже усіх винаходів, наукових відкриттів, вона за всіх часів приводила до народження ідей, що рухають людство вперед. Але що таке це нестандартне мислення? Чому більша частина людей задовольняється звичайними для свого часу й оточення рішеннями, а інші пропонують зовсім нові, незвичайні ідеї?

   Основою для самореалізації творчої особистості виступає креативність (творчі здібності). Креативною   називають таку особистість, яка  прагне до творчої діяльності в усіх сферах життя, має широкі потреби та інтереси.

Здатність до навчання – це здатність до надбання знань, а креативність   – здатність до перетворення знань. З нею пов’язані увага, фантазія, народження гіпотез тощо.
Креативне навчання є не що інше як навчання творчості, і саме воно є також творчою діяльністю.
Основні принципи креативної освіти :
1.     Безоцінне сприйняття особистості дитини як унікального творіння природи.
2.     Постійний пошук обмежень (стан здоров’я, емоційний стан, матеріальні ресурси), що є перешкодами в самореалізації особистості дитини, і своєчасна обов’язкова психолого-педагогічна допомога.
3.     Необхідність пошуку особистісного підходу до дитини, враховуючи її індивідуальні психологічні особливості, потреби, нахили тощо.
Основною психологічною ідеєю креативної педагогіки є творча свобода школяра.  
Які ж умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини?  На сьогодні існують різні підходи і рекомендації.
Формування творчості, на думку психологів, стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:
- умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними;
- умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;
- психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.
          Які аспекти   варто враховувати для розвитку креативності?  
1. Перш за все звернемо увагу на створення потрібної атмосфери. На творчих заняттях недопустимий педагогічний натиск, підвищений голос педагога, використовування явних і прихованих загроз ( типу «а якщо ви забрудните пластиліном столи або стільці, то я.!»).  
2. Однією з найважливіших умов створення атмосфери, спонукаючої дитину до творчості є так звані «емоційні погладжування», до яких відносяться звернення до дитини тільки на ім'я, збереження педагогом рівної, доброзичливої інтонації,   заспокійливі або підбадьорюючі дотики до дитини. Особливо актуальним є цей аспект у роботі з дітьми з особливими потребами.
3. Бачення кожної дитини.  
4. Але, кажучи про зовнішні умови, що сприяють створенню креативної атмосфери заняття, не можна забувати про його зміст, оскільки це головне, що повинне спонукати дитину до творчості. Це може бути незвичайний поворот сюжету, елементи новизни, сумісне емоційне переживання і т.д.
РОБОТУ З УЧНЯМИ ПО АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ треба будувати  на уроках в такій послідовності:
ЦІКАВО – ЗНАЮ – ВМІЮ

Треба намагатися  зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом  виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи.  
Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Навіть звичайні буденні вправи можна перетворити на такі, що спонукають до творчого мислення.
Наприклад, під час роботи з текстами користуюся такими прийомами:
§        Читання з помітками. Знайомлячись з текстом, учні роблять олівцем певні помітки: знак оклику, якщо інформація цікава і корисна; знак питання, якщо інформація здивувала, викликає заперечення, знак “плюс”, якщо інформація нова, позначення “пташка”, якщо інформація відома.
§        Читання тексту частинами. Такий вид діяльності доцільно здійснювати в групах, коли кожний отримує лише свою частину тексту. Після прочитаного організовується переказ учнями змісту прочитаного іншим учасникам групи.
  З метою активізації пізнавальної діяльності дітей, пробудження в них зацікавленості до матеріалу, на уроках розвитку зв'язного мовлення використовую різні дидактичні ігри та нестандартні завдання. 
Цікавими є завдання на знайомство з протиріччями. Пропоную гру "Добре-погано". Одна група дітей знаходить в об'єкті  позитивні риси, а інша - негативні.
На уроках української мови під час вивчення частин мови користуюся анаграмами за методикою Валерія Едігея. Учні розшифровують слова з картки, потім визначають, до якої частини мови ці слова належать.  
         Надзвичайно захоплюють дітей графічні диктанти, тобто малювання по клітинках. Діти отримують зашифроване завдання, в якому вказано тільки кількість клітинок і напрямок, в якому треба малювати, а потім ми проводимо у класі виставку готових малюнків. Ці прості на перший погляд вправи прекрасно готують руку дитини до письма, розвивають довільну увагу, просторову уяву, а також виховують у дітей посидючість.
Де брати навчальний час, який можна використати для дидактичних ігор? Якщо залишитися в межах традиційних форм і методів навчання, то в структурі занять навчального часу для ігор не знайдеться. Але якщо відмовитись від деяких застарілих компонентів уроку, наприклад, тривалих нудних опитувань, навчальних розмов, то гра не лише органічно впишеться в структуру уроку, а й дасть змогу різко зекономити навчальний час.
Ідучи в ногу з часом, не можна ігнорувати інноваційні технології, які допомагають розвивати творчий пошук учнів, наприклад, проектну технологію. Отримуючи мінімум готових фактів, діти виявляють максимум активного творчого пошуку. Звичайно, у початковій школі це лише міні – проекти, але вони допомагають перетворити звичайні повідомлення на яскраві виступи.
Наприклад, вивчаючи тему «Народні промисли України» у 2 класі, діти підготували розповіді про різні види народних ремесел, а свої виступи вдало доповнили виставкою робіт, виконаних руками їх бабусь і мам.  
Часто проводимо ми і уроки – дослідження, метою яких є збагатити знання учнів з різних тем; розвивати пізнавальний інтерес, навички дослідницької роботи.
Одним із таких уроків був урок у 2 класі на тему «Цікаве про птахів», на якому інтегрувалися уроки «Я і Україна», читання (ми читали вірші про птахів), образотворчого мистецтва (до кожного повідомлення виконувався малюнок), музики (ми слухали у запису голоси різних птахів).
         Хочеться, щоб кожна дитина розвивалася всебічно, і якщо в ній „дрімає” якийсь талант, то треба, щоб він розкрився на користь їй та іншим. І, як підказує моя практика, саме творчий підхід до учіння допоможе досягнути бажаних результатів.                                                                                                                       
Кейс - технологія
  Сьогодні найважливішим завданням освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості. У звя'зку з цим змінюється роль вчителя. Він перестає бути носієм знань. В першу чергу вчитель повинен організувати самостійну діяльність учнів, в якій кожний оволодів би низкою здатностей до якісних професійних дій, самонавчання, самоуправління, адаптації, особистісної готовності до майбутнього. Саме він створює середовище, в якому стає можливим вироблення кожним учнем на рівні розвитку його інтелектуальних та інших здібностей, певних компетентностей формування особистісних якостей, формування вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначенності, вироблення вмінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дій, формування навичок і прийомів усебічного аналізу ситуацій.
Створенню такого середовища й сприяє кейс - технологія, яка впливає на професіоналізацію учнів, сприяє їхньому дорослішанню, формує інтерес і позитивну мотивацію на навчання.
Кейс - технологія - це загальна назва технологій навчання, що представляють собою методи аналізу. Суть технології полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються "кейсом") для спільного аналізу, обговорення або вироблення учнями рішень з певного розділу навчання дисципліни. 
З методичної точки зору кейс - це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що містить структурований опис ситуацій, запозичених з реальної практики. Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов'язані із проблемою чи ситуацією, яка існувала чи існує зараз. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним, а тому вони потребують аналізу.
Кейс - це завжди моделювання життєвої ситуації, й те рішення, що знайде учасник кейса, може служити як відбиттям рівня компетентності й професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. Як правило, кейси не мають єдиного рішення. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.


Цінність кейс - технології полягає в тому, що вона одночасно не тільки відображає практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також удало суміщає навчальну, аналітичну й виховну діяльність, що, безумовно, є дієвим та ефективним при реалізації сучасних завдань системи освіти.
До кейс - технологій відносяться:
  • метод ситуаційного аналізу - ситуаційні завдання та вправи, аналіз конкретних ситуацій;
  • метод інциденту;
  • метод розбору ділової кореспонденції;
  • ігрове проектування;
  • метод ситуаційно-рольових ігор;
  • метод дискусії.
Метод інциденту.
Інцидент - випадок, зіткнення. Метод інциденту полягає в тому, що учень повинен сам відшукати потрібну інформацію для прийняття рішення про дану проблему. При цьому учень учиться працювати з інформацією (повідомляти її, систематизувати, аналізувати), формувати власну позицію (або стати на чиюсь сторону, або залишатись стороннім спостерігачем, констатуючи полярність думок) і на підставі цього робити висновки. Пропонується завдання, в якому не містяться всі дані, які необхідні для вирішення даної проблеми.
Наприклад, завдання можна сформулювати таким чином: "Використання Інтернету - плюси та мінуси",  "Соціальні мережі - плюси та мінуси".
Метод розбору ділової кореспонденції.
Цей метод передбачає отримання кейса з детальним описом ситуації: пакет документів, що помагають знайти вихід зі складного становища (у тому числі документи, що не відносяться до даної проблеми, щоб учні могли вибирати потрібну інформацію), і питання, які дозволяють знайти рішення. При роботі за такою технологією аналізу ситуацій учні отримують від учителя папки з однаковим набором документів, що відносяться до певної історичної події, конкретної ситуації - залежно від теми та предмета. Учні виступають у ролі осіб, які приймають рішення.
Ігрове проектування.
Мета методу - процес, створення або вдосконалення об'єктів. Для роботи за цією технологією учасників заняття можна розбити на групи, кожна з яких розроблятиме свій проект. Ігрове проектування може включати проекти різного типу: дослідницький, пошуковий, творчий, прогностичний, аналітичний.
Метод ситуаційно-рольових ігор.
Мета методу в тому, щоб у вигляді інсценізації створити перед класом правдиву історичну, правову, соціально-психологічну ситуацію й потім дати можливість оцінити вчинки та поведінку учасників гри. Один  з різновидів методу інсценізації - рольова гра. Рольова гра - спосіб розширити досвід учасників аналізу, пред'являючи їм несподівану ситуацію, в якій пропонується прийняти позицію (роль) учасників і потім
 виробити спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до гідного завершення. При розігруванні ситуацій у ролях учасники виконують роль так, як самі вважають потрібним, самостійно визначаючи стратегію поведінки, сценарій, плануючи результат. Основне завдання - проявити творчі здібності для рішення актуальних проблем, які виникають несподівано.
Метод дискусії.
Дискусія - обмін думками про яке-небудь питання відповідно до більш - менш певних правил процедури. До інтенсивних технологій вивчення відносяться групові та міжгрупові дискусії.
Метод ситуаційного аналізу.
Це найпоширеніший на сьогодні метод, який дозволяє глибоко й детально досліджувати проблему, тобто аналіз конкретних ситуацій - глибоке дослідження реальної або зімітованої ситуації. 
Мета методу - спільними зусиллями групи учнів проаналізувати ситуацію, що виникла, розробити  практичне рішення, закінчення процесу - оцінка запропонованих алгоритмів, вибір кращого з них у контексті поставленої проблеми. Можна також запропонувати для аналізу вже реалізовані кроки. У такому разі головним завданням буде визначення (шляхом аналізу) їх доцільності.
При використанні кожного з перерахованих методів учні отримують також низку запитань, на які їм необхідно знайти відповіді для розуміння суті проблеми. Крім того, кейс - технології передбачають як індивідуальну роботу над пакетом завдань, так і колективну, що розвиває вміння сприймати думки інших людей і вміння працювати в команді.
Діяльність учителя при використанні технології "кейс" включає два етапи:
  1. Перший етап являє собою складну творчу роботу зі створення кейса й запитань для його аналізу.Такий вид роботи здійснюється за межами класу. Це науково-дослідна, методична робота. Добре підготовленого кейса не завжди вистачає для ефективного проведення заняття. Для цього необхідно ретельно підготувати методичне забезпечення як для самостійної роботи учнів, так і для проведення уроку.   
  2. Другий етап містить у собі діяльність учителя в класі, де він виступає із  вступним і заключним словом, організовує дискусію, підтримує діловий настрій у класі, оцінює роботу учнів та аналіз ситуації.
Вимоги до створення кейсів (проблемних ситуацій):
  • навчальна проблема повинна бути пов'язана з матеріалом, що вивчається;
  • проблеми повинні мати пізнавальну значущість;
  • проблемні запитання повинні спиратись на попередній досвід і знання учнів;
  • основним своїм змістом проблема повинна давати напрям пізнавальному пошуку, вказувати напрямок до її рішення.
Кейси можна представити в паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки, таблиці, ілюстрації, діаграми), мультимедіа-кейс і відеокейс (може містити фільм, відео- чи аудіоматеріали).
При використанні кейс-технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє учням, спираючись на власний досвід, формулювати висновки, застосовувати на практиці отримані знання, пропонувати власний (або груповий) погляд на проблему. У кейсі проблема представлена в неявному, прихованому вигляді, при чому, як правило, вона не має однозначного рішення. У деяких випадках треба не тільки знайти рішення, а і сформулювати завдання, оскільки її формулювання представлене не явно.
За типом і спрямованістю кейси можна розділити на тренувальні, навчальні, аналітичні, дослідницькі, систематизуючі та прогностичні. Вони можуть бути різними не тільки за змістом, а й за структурою.
Типи кейсів за структурою:
1. Структурований кейс.
Містить мінімум інформації. Завжди має оптимальне рішення, для рішення необхідно знати певну формулу. Структуровані кейси включають стислий і точний виклад ситуації з конкретними цифрами й даними. Тут існує певна кількість вірних відповідей, до яких можна дійти, опанувавши одну формулу, навичку, методику в якійсь галузі знань.
2. "Нариси".
Містить кілька сторінок тексту й додаток. Містить у собі ключові поняття, при його рішенні необхідно спитатись на свої знання.
3.Великі неструктуровані кейси.
Звичайно досить великі. Містить багато докладної інформації, при чому іноді зайвої. При рішенні необхідно дуже чітко розібратись з умовами - потрібними і непотрібними. Неструктуровані кейси є матеріалом з великою кількістю даних. Вони призначені для оцінки швидкості мислення, уміння відокремити головне від другорядного.
4. Кейси - "першовідкривачі".
При роботі з ними вчитель повинен запропонувати яке-небудь нове рішення, саме творче завдання. Кейси першовідкривачів можуть бути як дуже короткими, так і довгими. Спостереження зо рішенням такого кейса дає вчителю можливість побачити, чи здатна людина мислити нестандартно.
Розрізняються кейси за розміром. Міні-кейси (1-2 сторінки) призначені для розбору в класі й часто використовуються як ілюстрація до того, про що йдеться на уроці.
При підготовці до уроку кейси бажано скласти в письмовій формі. На уроці прочитати дітям або роздати для самостійного вивчення. Кейси становлять основу бесіди класу під керівництвом учителя. Знайомство з кейсом може проходити власне на уроці або заздалегідь (як домашнє завдання).
Структура уроку з використанням технології "кейс":
  1. Підготовчий етап. Педагог готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце заняття в системі предмета.
  2. Ознайомлювальний етап:
  • залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації, введення в ситуацію, опис ситуації.
  • виконання індивідуального завдання, пошук необхідного інформаційного матеріалу.
  • глосарій.
      3.Основний (аналітичний) етап. 
Технологія роботи з кейсом:
  • Усвідомлення та формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації.
  • Виявлення причин виникнення даної проблеми.
  • Вироблення різних способів дії - альтернатив.
  • Вибір кращого рішїення з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного.
  • Складання програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі та реальність їх реалізації.
Вирішення кейсів рекомендується проводити у 5 етапів:
  1. Знайомство із ситуацією.
  2. Виділення основної проблеми.
  3. Пропозиція концепцій або "мозковий штурм".
  4. Аналіз наслідків прийняття того чи іншого рішення.
  5. Вирішення кейса - пропозиція одного або кількох варіантів, вказівка на можливе виникнення проблеми, механізми їх запобігання та рішення.
Кейси повинні бути правдивими, реалістичними, але не обтяженими деталями, повинні бути пов'язані з матеріалом, що вивчається.
Навички, які розвиває технологія "кейс":
  • аналітичні навички - уміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати її, мислити чітко і логічно.
  • практичні навички - формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів.
  • творчі навички - генерація альтернативних рішень.
  • комунікативні навички - уміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватись в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий і переконливий звіт.
  • соціальні навички - оцінка поведінки людей, уміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе.
                                                                                                                     
 Кроссенс
Кроссенс  – асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови  означає  «перетин слів».
            Цей вид головоломки винайшли зарубіжні педагоги в 2002 році. Ідея  належить письменнику, педагогу і математику Сергію Федіну і доктору педагогічних наук, філософу і художнику Володимиру Бусленко.  Ідея кроссенса проста, як і все геніальне. Це  асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти    картинок.
Зображення розташовують так, що кожна  картинка має зв'язок із попередньою і наступною,  а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс – знайти асоціативний  зв'язок  між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.

           Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5.  Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в  кроссенсі.  Але зазвичай потрібно встановити зв’язки по периметру між квадратами 1-2, 2-3, 3-6, 6-9, 9-8 8-7, 7-4, 4-1 («основа»), а також по центральному хресту між квадратами 2-5, 6-5, 8-5 и 4-5 («хрест»).
           Таким чином, кроссенс є сукупністю дванадцяти (за числом сусідніх пар) асоціативних головоломок.  Відповідь не завжди є однозначною, але в більшості випадків ті, хто відгадують, знаходять однаковий ланцюжок асоціацій.
Якщо образи на зображеннях прості і логічні, то для розгадки кроссенса треба лише знання фактів. У такому разі правильна відповідь одна і тематика конкретна.
          При створенні кроссенса можна скористатися таким  алгоритмом:
1.    Визначити тематику(загальну ідею).
2.    Вибрати  8-9 елементів (образів), що мають відношення до теми.
3.    Найти зв'язок  між елементами.
4.    Визначити послідовність елементів за типом зв’язку «хрест» і «основа».
5.    Сконцентрувати значення в одному елементі (центр – 5-й квадрат).
6.    Виділити  відмінні риси, особливості кожного елемента.
7.    Підібрати картинки, що ілюструють вибрані елементи (образи).
8.     Замінити вибрані прямі  елементи (образи) і асоціації непрямими,  символічними картинками.
9.    Побудова асоціативного зв’язку між образами елементів.
            Для полегшення створення  кроссенса зручно спочатку кожен квадрат заповнити словом (словосполученням) із вибраної теми, а потім замінити його асоціативною картинкою.
             Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою  нетрадиційної перевірки знань із теми.  Застосування кроссенса на уроці різноманітне, його можна використати:
1.    при формулюванні  теми і мети уроку;
2.    при вивченні нового матеріалу, в якості постановки проблемної ситуації;
3.    при закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;
4.    при підведенні підсумку роботи на уроці, включити як  рефлексію.
Повністю урок можна побудувати в формі  кроссенса, тобто дев’ять  елементів кроссенса можуть представляти собою структуру уроку.
 Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.
              Для вчителя кроссенс
1.    це  спосіб поглибити розуміння вже вивченого шкільного поняття (явища, теми);
2.    це можливість показати неординарне практичне застосування знань і зв'язок вивченого з життям;
3.     це можливість встановити  міжпредметні зв’язки з іншими шкільними дисциплінами.
        Робота з кроссенсом відображає глибину розуміння учнями  вивченої теми. Разом із тим кроссенс сприяє
1.    розвиткові логічного, образного і асоціативного мислення, уяви;
2.    прояву нестандартного мислення і креативності;
3.    розвиває можливість самовираження.
            Під час  розгадування кроссенса розвиваються комунікативні і регулятивні вміння; навички роботи з інформацією; підвищується допитливість і мотивація до вивчення  предмету.
          Тому кроссенс – головоломка нового покоління, яка поєднує в собі найкращі якості зразу деяких інтелектуальних розваг: загадки, ребусу, головоломки. Кроссенс є прекрасним засобом розвитку  логічного і творчого мислення учнів.
           Рольові ігри, ігри-головоломки, ігри-естафети — усе це потрібно використовувати в навчанні, періодично чергуючи. Це як певний елемент тренінгу: інформація — і відразу ж закріплення на практиці в доступній формі. Тут (у грі) працюють емоції, а емоційно підкріплена інформація запам'ятовується набагато краще.
             Для ефективного застосування методу «кроссенс» , зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
1.    дати завдання учням для попереднього підготування: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;
2.    відібрати для уроку або заняття такий матеріал, який би  давав учням «ключ» до освоєння теми;
3.    дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
4.    на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) вправи, а не їх калейдоскоп;
5.    дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками завдання,  зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в кроссенсі;
6.    проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані із завданням.
          Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов використання кроссенсів викладач повинен попередньо добре підготуватися:
1.    глибоко вивчити та продумати матеріал, у тому числі додатковий, наприклад, різноманітні тексти, зразки документів, приклади, ситуації, завдання для груп тощо;
2.    старанно планувати і розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективності заняття;
3.    мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мету) заняття й критерії оцінки роботи учнів;
4.    передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.
            Передбачається, що оцінювання навчальних досягнень учнів за умов застосування цього методу відбуватиметься у формі схвалювання будь-яких, навіть щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, мають починатися з позитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше: «Можлива інша відповідь»... , «Існує інша точка зору»..., «Можна сказати (написати, зробити) інакше».... Передусім необхідно дати право самому учневі переглянути свій початковий варіант дій.
         Методика перевірки навчальних досягнень учнів має відповідати меті та методиці викладання предмета. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка навичок потребує набагато більше часу, а переконатися у виховному ефекті навчання безпосередньо на уроці взагалі майже неможливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті; завдання ж учителя — дати учням можливість висловлювати й захищати особисту думку в будь-яких навчальних ситуаціях у класі та поза школою.
         Оцінюючи результати , необхідно враховувати такі умови:
1.    підтримувати баланс перевірки знань, навичок;
2.  застосовувати групове, змагальне та індивідуальне оцінювання, самооцінку та взаємооцінку учнів;
3.    обговорювати з учнями критерії оцінювання;
4.    враховувати досягнення класу та індивідуальний прогрес учнів.
          Метод «кроссенс» можна поєднати із такими інтерактивними методами, як:
1.    робота в малих групах;
2.    робота в парах»
3.    «мозковий штурм»;
4.    «коло ідей»;
5.    «мікрофон»;


           Кроссенс "Батьківщина"


Для тих, хто завжди в пошуку

 






Що таке «перевернутий клас»?


За останні кілька років традиційну модель проведення уроків перевернули з ніг на голову на користь модної і потенційно перспективної стратегії навчання, а саме – «перевернутого класу».  Суть цієї стратегії полягає в тому, щоб змінити звичний для всіх підхід «лекція – в класі, домашнє завдання і групова робота – поза ним».
Натомість, в «перевернутому класі» пасивним навчанням (тобто лекціями і читанням) студенти займаються вдома, а класний час присвячується спільним проектам, відповідям на запитання та обговоренню матеріалу на глибшому рівні.
Хоча «перевернутий клас» – доволі новий підхід, чимало експертів у галузі освіти вважають його найкращим способом викладання. Модель «перевернутого класу» вже впровадили в кількох найпрестижніших університетах світу, і вона стала предметом численних досліджень та експериментальних програм з багатообіцяючим результатом.
До прикладу, в Університеті Вілланова у Філадельфії експериментальна програма з використанням цієї моделі покращила успішність учнів. Найцікавіше, однак, полягає в тому, що найзначніші успіхи в навчанні продемонстрували найслабші учні: найнижчі оцінки були на 10% вищими, ніж в традиційних класах.
То який він – «перевернутий клас»?
Завдяки таким результатам, «перевернутий клас» набирає обертів. Вже виникло чимало членських організацій на підтримку педагогів, які шукають матеріали для «перевернутого класу», і деякі з цих організацій проводять щорічні конференції. Наприклад, організація The Flipped Learning Network влітку 2016 року провела дев’яту щорічну конференцію.
Чому ж «перевернутий клас» вважається настільки новаторською ідеєю, яка заслуговує на щорічні конференції, семінари, а також на цілий легіон шанувальників? Щоб відповісти на це запитання, ознайомимося із знаменитою «таксономією Блума», запропонованою американським дослідником освіти Бенджаміном Блумом.
Таксономія Блума поділяє типи навчання на три ієрархічні моделі. В ієрархічній моделі для когнітивного навчання Блум виділяє здебільшого пасивне навчання, як-от отримання знань і розуміння на низькому рівні пізнавальної діяльності, в той час як більш активне навчання, таке як оцінювання, практичні навички та синтез, вимагають високого рівня пізнавальної діяльності. Модель «перевернутого класу» застосовує більш інтуїтивний підхід до таксономії Блума, надаючи їм сприятливі умови для вирішення складніших завдань і застосування вищого рівня пізнавальної діяльності, і дозволяючи виконувати роботу легшого рівня вдома.
Переваги «перевернутого класу»
Основна перевага моделі «перевернутого класу» полягає в тому, коли учні поводяться найбільш енергійно, намагаючись вирішити певну проблему, відповісти на запитання чи працювати в групі, вчитель в класі може допомогти їм з цим складнішим видом навчання.
Вчитель математики Мішель Райнхарт описав газеті «The New York Times» модель «перевернутого класу» як набагато результативнішу класну роботу, яка надає час для мисленнєвої діяльності вищого рівня.
Учням справді подобається та допомога і співпраця, яку вони отримують завдяки цій моделі. Замість того, щоб намагатися розібратися з завданнями вдома наодинці, учні приходять в клас для того, щоб поставити запитання, які вони самі склали після перегляду відеолекції. Та й педагоги таким чином можуть виявити, де справді в учнів виникають проблеми з розумінням матеріалу.

В «перевернутого класу» є й інші переваги. Так, наприклад, переглядаючи відеолекції вдома, учні самі вибирають ту швидкість навчання, яка їм найбільше підходить. Вони можуть зупиняти відео або переглядати заново певні його аспекти стільки разів, скільки їм потрібно. Цей спосіб особливо корисний для вразливих учнів, які відстають під час звичайного уроку (наприклад ті, хто навчається не рідною мовою або в кого є труднощі з навчанням).
До того ж, використання часу відведеного для уроку на групові проекти сприяє відчуттю рівності серед учнів. Багато з них бояться групової роботи лише тому, що кілька учасників групи змушені будуть тягнути всю діяльність на собі. Але чим більше часу присвячуватиметься груповим проектам, тим меншим буде цей несправедливий тягар, а відповідно, покращиться взаємне навчання.
Недоліки «перевернутого класу»
Ті педагоги, які хочуть почати використовувати модель «перевернутого класу», все ж повинні знати про певні її недоліки. Перш за все, вчителям потрібно присвячувати чимало часу на те, аби записувати відеолекції, та ще й настільки цікаві, щоб учні справді переглядали їх вдома. Однак, цю проблему можна обійти, якщо опрацьовувати письмові завдання в класі, що звільнить вчителя від перевірки зошитів в позаурочний час, а, відповідно, дасть змогу записувати лекції.
Що ж стосується учнів, то вони повинні мати усе необхідне обладнання: комп’ютери або мобільні пристрої і надійне підключення до інтернету, – щоб дивитися лекції вдома. Таке обладнання не з дешевих, тому в учнів з місцевостей з низьким доходом можуть виникнути труднощі при впровадженні цієї моделі. Більше того, учням може здаватися, що вони вже отримали усю потрібну інформацію вдома і можуть пропустити заняття в класі.
А от студенти вищих навчальних закладів, за словами організації EDUCAUSE, можуть обурюватись: «Чому це вони платять гроші за те, що можуть і так знайти в інтернеті?» Звичайно ж, педагоги можуть змінити такі погляди студентів, пояснивши, яким чином робота на вищому рівні пізнавальної діяльності впливає на їх розвиток, а також роблячи діяльність в класі цікавою та захоплюючою.
Однак, незважаючи на вищезгадані недоліки, модель «перевернутого класу» продовжує ставати все популярнішою. Багато вчителів на власні очі побачили як ця педагогічна модель змінює клас, наповнюючи його творчістю, співпрацею і вдумливими дослідженнями. Тому педагогам, які вже втомились від традиційних уроків, варто спробувати «перевернутий клас».


Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)